Головна Книгознавча мозаїка Кінооператор Анатолій Головня

Кінооператор Анатолій Головня

17.05.2015 16:09

Кіноманам та людям старшого віку добре відомий шедевр радянського кінематографу «Мати» (1926), що колись здобув світову популярність. Свого часу він був визнаний одним з кращих фільмів усіх часів та народів. Фільм був поставлений відомим режисером Всеволодом Пудовкіним (1893-1953) за сценарієм Натана Зархі (1900-1935).

Оператором фільму був Анатолій Головня (1900-1982), уродженець Сімферополя, один з піонерів радянського кінооператорського мистецтва. На той час він був ще зовсім молодий, але не безталанний. Творчість майстра розвивалась в плідній співпраці з В. І. Пудовкіним. В послужному списку А. Д. Головні такі відомі кінороботи як «Механіка головного мозку», «Мати», «Адмірал Нахімов», «Суворов», «Нащадок Чингіз-хана» тощо. Основним творчим кредо майстра була життєва правда. В своїх роботах йому вдавалося донести до глядача динаміку та виразність екранного дійства, органічно вплести образотворчу лінію фільму в драматургію сюжету.

Професійну майстерність він здобував і шліфував не тільки на кіномайданчиках. В 1926 р. Анатолій Головня закінчив операторський факультет інституту кінематографії (ВГІК), згодом став викладачем цього вишу (1934), з 1939 р. – професором, а з 1966 р. – доктором мистецтвознавства. Творчі досягнення майстра були оцінені державою. В 1935 році йому було присуджено звання «Заслуженого діяча мистецтв РРФСР». Він лауреат двох Сталінських премій (1947, 1957).

Та мало хто з пересічних громадян знає, що дитячі та юнацькі роки майбутнього кінематографіста пройшли на Херсонщині. Як писав сам Анатолій Дмитрович у автобіографічній збірці «Экран – моя палитра», народився він 2-го лютого 1900 року в місті Сімферополі. Сім’я рано лишилась батька, тому звідти прийшлося виїхати. Разом з матір’ю вони оселилися в Херсоні. На Херсонщині проживав материн брат. Мати влаштувалась працювати машиністкою у Херсонському земстві, а після революції – в управлінні водного транспорту. Дядько хлопчика був сільським вчителем, тож була можливість отримати навчальну освіту без якихось особливих витрат, тому Анатолій був відправлений до дядька на весь учбовий рік. Навчання велося російською та німецькими мовами, бо в селі мешкали етнічні німці. У вісім років Анатолій завершив свої «початкові університети» в сільській школі. До речі, треба відзначити, що вже на той час він добре володів німецькою мовою.

Хлопчик продовжив завойовувати вершини знань в 1-й Херсонській чоловічій гімназії. В матері Анатолія не було коштів на навчання. Йому допомагали батьки одного із співучнів. Підручники та якусь одежину надавала гімназія, що було своєрідною стипендією. А вчився він добре, бо в іншому випадку позбувся б стипендії. Не раз йому доводилося кулаками захищати свою честь і гідність, відстоювати своє право на навчання. В гімназії навчались переважно діти забезпечених громадян, тож, чимало довелося йому зазнати образ від них. Але, тим не менш, свою гімназію, яку він закінчів в 1919 році, Головня згадує із вдячністю.

Ще в роки навчання в гімназії Анатолій з молодим запалом долучився до революційної боротьби, став членом херсонського революційного гуртка «Ліберта». В 17-20 – х рр. працював в різних молодіжних спілках, працював в сільському господарстві (трактористом), боровся з бандитизмом. Після закінчення гімназії Анатолій Головня поступив вчитися до Політехнічного інституту (зараз Державний аграрний університет), одночасно продовжуючи робити.

В 21-му році Херсонщину спіткав масовий голод. Багато хто змушений був тікати з голодного міста. Залишив Херсон і Головня з матір’ю, а коли повернулись, то місто вже було іншим. Як згадує сам Анатолій Дмитрович, всі його знайомі та однолітки роз’їхалися, найближчі друзі подалися до Москви. Тож, він також вирішив шукати кращого життя разом із друзями. Планував поступати до Тимірязівської академії, його цікавила механізація сільського господарства, але доля розпорядилася інакше. В Тимірязівку він не потрапив, поступив до Технікуму кінематографії і став кінооператором.

У відділі рідкісних і цінних видань зберігається невелика за обсягом книжечка, але для нас вона безцінна, бо наш видатний земляк залишив у ній свій автограф. Це розповідь про творчий шлях Анатолія Головні «Экран – моя палитра» (М., 1971). На титульному аркуші рукою автора виведено: «Друзьям, товарищам и милой моему сердцу херсонской молодежи от автора. Заслуженный деятель искусств, Лауреат Государственной премии, профессор, доктор искусствоведения. А. Головня. 5 /VI 72».

Якщо вам до душі історія кіно і вас зацікавила розповідь про А. Д. Головню, тоді вам – до нас! У відділі рідкісних і цінних видань ви зможете долучитися до більш близького знайомства з нашими колекційними виданнями.

Джерела:
Головня А. Д. Экран – моя палитра: рассказ о творческом пути. – Москва: Бюро пропаганды советского киноискусства, 1971. – 39 с.

Ольга Сак

Коментарі

Напишіть свій коментар

Календар подій

  12345
6 7 8910 11 12
13 14 1516171819
20212223242526
27282930