Історія виготовлення паперу
Із чого виготовляють папір? Мабуть, більшість із впевненістю відповість: з дерева. Так, ця відповідь правильна, але неповна. У різні часи за сировину для виготовлення паперу слугували стебла рослин, кора шовковиці, старі вітрила і канати, 
ганчір’я, у яке додавали ніжки молодої худоби і відходи свіжих шкур. Про ці та інші цікаві аспекти з історії паперу ми більш детально поговоримо у цій статті.
Папір був винайдений у Китаї на початку ІІ століття. Однак технологія виробництва трималася у суворій таємниці. Мабуть, тому цим винаходом в інших країнах почали користуватися значно пізніше. Першим документально засвідчив факт існування паперу китайський історик Фан Є у V столітті: «Цай Лунь (винахідник паперу – авт.) почав виготовляти писальний матеріал з кори дерева, конопель, ганчір’я і старих рибальських сітей. Про це він доповів імператорові, який був дуже задоволений». [2, С. 178]
Цілком імовірно, що на ідею винайдення паперу китайців наштовхнула технологія виготовлення шовку, яким користувалися для переписування сувоїв. Але оскільки шовк був надто дорогим, існувала потреба в новому, більш дешевому матеріалі для письма. Так китайські майстри почали використовувати за сировину очіс льону, рисову й конопляну солому, різні побутові відходи. Ці компоненти подрібнювали, замочували у воді, товкли ногами, а потім, додавши вапна з попелом, залишали на кілька діб. Отриману суміш спочатку виварювали в чанах, потім товкли у кам’яних ступах до утворення клейкої кашоподібної маси, яку, очистивши від сучків, скалок та згустків, викладали у чани з водою. Потім цю масу перемішували задля того, аби на поверхню води піднявся шар із окремих переплетених волокон. Майстер зачерпував цей шар ситом і чекав, щоб вода стекла і волокна на сітці сита ущільнилися. Далі тонкий шар волокон розміщували під пресом (щоб позбутися залишків води) і висушували на сонці. Такою була технологія виробництва першого паперу, яка у подальшому постійно вдосконалювалася.
Згодом китайці навчилися виготовляти різні види паперу. З урочистих нагод аркушами «срібного» та «золотого» паперу прикрашали тріумфальні арки. Прозорим папером користувалися замість скла, вставляючи його у віконні рами. Предметами повсякденного вжитку китайців були паперові носові хустинки, парасольки, серветки. Багатії мали змогу покращувати дизайн своїх осель завдяки паперовим шпалерам. Виготовлявся навіть особливий вид ароматизованого паперу, який спалювали в храмах перед зображенням богів. Для китайців був доступний і кольоровий папір. Тому на Новій рік їхні міста і села були прикрашені гірляндами різнокольорових ліхтариків, а вулицею просувалася хода із зображеними на папері драконами, тиграми, слонами.
Хоча китайські майстри і тримали секрет виготовлення паперу у суворій таємниця (за її розголошення карали стратою), все ж через деякий час папір навчилися виготовляти у Кореї та Японії, а в VII столітті – у країнах Середньої Азії. Значно пізніше виробництвом паперу почали займатися на території Європи. Скажімо, перші підприємства з виготовлення паперу в Іспанії з’являються аж у Х столітті.
Європейські майстри різними способами намагалися удосконалити фізично важкий процес виготовлення паперу. Зокрема, вони почали використовувати механічну силу падаючої води у млинах, а в Голландії застосовували силу вітру для подрібнення ганчір’я та рослинної сировини. Також зазнали трансформації черпаки-рами, на дно яких натягували тонкі мідні дроти, які перетиналися. Щільно натягнені дроти вздовж рами називалися вержерами, а дроти, натягнені впоперек рами менш щільно, – понтюзо. Якщо піднести аркуш такого паперу на світло, то видно світлі лінії, які залишилися від дротів. У нашому відділі можна знайти чимало стародруків із папером, виготовленим таким способом.
Власники італійських папірень з метою ідентифікації своєї продукції вплітали в дротяні сітки філіграні (водяні знаки) у вигляді зображень орла, єдинорога, корони, дзвона, грона винограду, ініціалів та ін. Філіграні дають можливість науковцям визначити приблизну дату виготовлення паперу, країну його походження. Досліджуючи філіграні з книг нашого фонду, ми виявили папір з Голландії, Франції, Росії, Англії, Німеччини. А у серії книг французьких класиків (Оноре де Бальзака, Гюстава Флобера, Гі де Мопассана, Альфреда де Віньї), виданих у Парижі на початку ХХ століття у видавництві Луї Конарда, були використані водяні знаки у вигляді підписів вищезгаданих письменників.
А коли ж почалося виготовлення паперу в Україні? Це питання надзвичайно цікаве й дискусійне, а тому його обговоримо більш детально в нашій наступній публікації.
