Чернігівсько-сіверський друкарський осередок
Започаткування постійного книгодрукування на Лівобережжі пов'язане з ім'ям письменника і церковного діяча Лазаря Барановича, який у 1674 р. заснував друкарню при Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастирі.
Протягом 1674-1679 рр. друкар Симеон Ялинський видав 21 видання: Псалтир (1675), Анфологіон (1678), 5 малоформатних кириличних і латинських Букварів і Часословів, 7 видань релігійно-моралістичного характеру (автор - Л. Баранович), 5 книжок патріотичного змісту Й. Галятовського, по одному публіцистичному твору О. Бачинського та Д. Туптала. Такий видавничий репертуар свідчив про бажання Л. Барановича видавати насамперед авторські літературні твори.
У 1679 р. через велику пожежу в Новгород-Сіверському друкарню перенесли до Чернігова, а саме на територію Троїце-Іллінського монастиря. У 1680 р. С. Ялинський надрукував Псалтир і 2 польськомовних видання Л. Барановича.
Лазар Баранович постійно мав претензії до поліграфічної якості роботи свого друкаря С. Ялинського, адже чернігівські видання втрачали свою конкурентоспроможність. Однак, на думку дослідника Я. Ісаєвича, враховуючи в яких умовах відбувалося книговидавництво, все ж продукція друкарні Барановича не відставала від аналогічних за жанром друків Польщі та інших сусідніх країн.
За життя Л. Барановича у Чернігові було видано щонайменше 33 книги, зокрема це твори тогочасних українських авторів: Л. Барановича, Й. Галятовського, Д. Туптала, С. Яворського, І. Величковського, І. Богдановського, І. Орновського. Це книги панегіричного, моралістичного, полемічного й історико-патріотичного змісту. Мова видання – українська, церковнослов'янська, польська, латинська. Також чернігівська друкарня видавала навчальну літературу для початкових шкіл: Букварі, Часослови, Полуустави.
На межі ХVII-XVIII ст. значно покращилося художнє оформлення чернігівських видань, насамперед богослужбового характеру: Тріодь цвітна (1685), Молитвослов (1687), Служебник (1697), Богородице Діво (1707), Новий Завіт (1717).
На діяльність Чернігівської друкарні згубно вплинув наказ Петра І від 5 жовтня 1720 р. про заборону Києво-Печерській та Чернігівській друкарні видавати світські книги. Підприємству вдалося проіснувати до 1785 р., час від часу видаючи лише канонічні книги - Псалтирі, Часослови, Молитвослови.
Джерела:
1. Ісаєвич Я. Українське книговидання : витоки, розвиток, проблеми. - Львів, 2002. - 520 с.
2. Овчінніков В. Історія книги : еволюція книжкової структури. - Львів : Світ, 2005. - 420 с.