Альбом українського кіно
Коли вперше до наших рук потрапив «Альбом українського кіно» (Київ, 1928), ми інтуїтивно зрозуміли, що перед нами – раритет. Книга сама по собі вже є бібліографічною рідкістю не лише за роком видання, а й через те, що була видана 
Всеукраїнським фотокіноуправлінням (ВУФКУ).
ВУФКУ було створене 13 березня 1922 р., об'єднавши в собі всі аспекти кінематографічної галузі – кіностудії, кінопрокат, кінопромисловість, кіноосвіта та кінопреса. За короткий період свого існування – 1922-1930 рр. – ВУФКУ випустило понад 140 ігрових фільмів (з них близько 60 робіт повністю втрачені), кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів.
Починаючи з 1927 р. з українськими фільмами почали знайомитися іноземні глядачі, а в закордонній пресі з'являються регулярні публікації про українське кіно. Керівництво ВУФКУ прагло до того, щоб вітчизняні фільми виходили на міжнародний ринок, тому «Альбом українського кіно», який вийшов паралельно українською і французькою мовами, можна розглядати як своєрідну рекламу кінематографічної продукції: «Випускаючи цей перший альбом української кінематографії, маємо за своє завдання показати все краще, що його має наше кіно» [1; С. 6].
Книга відкривається короткою передмовою, а далі розміщені «Портрети українських фільмарів і кадри з фільмів». Зокрема, це режисери О. Довженко, Г. Гричер, Д. Вертов, П. Долина, А. Лундін, О. Соловйов, Г. Стабавий, Г. Тасін, М. Терещенко, П. Чардинін; художник В. Кричевський; актори й актриси А. Бучма, М. Дюсіметьєр, І. Замичковський, Ніна Лі, М. Надемський, П. Отава, С. Свашенко, Ю. Солнцева; оператори Д. Демуцький, Б. Завелєв, М. Кауфман.
Доповнюють альбом кадри з фільмів «Арсенал», «Звенигора», «Джимі Гіґґінз», «Одинадцятий», «Тарас Шевченко», «Два дні», «Крізь сльози», «Тарас Трясило», «Проданий апетит», «Марійка», «Василина», «Алім», «Буря», «Микола Джеря». Фото фільмів супроводжуються описом творчих груп і акторського складу. Серед названих стрічок належної уваги французьких кінокритиків удостоїлися «Арсенал», «Звенигора», «Одинадцятий», «Тарас Трясило», «Проданий апетит». Скажімо, «Арсенал» високо оцінив французький письменник і журналіст Анрі Барбюс (1873-1935), який вважав, що фільм «належить до високої класи визначних кінематографічних творів» [2; С. 256]. Завершують альбом три світлини будівництва Київської кінофабрики ВУФКУ, яка споруджувалася як найбільша і найсучасніша кіностудія у всій Європі.
Діяльність ВУФКУ – яскрава і водночас трагічна сторінка українського мистецтва. Українські кіномитці змогли створити якісний контент, досягли міжнародного визнання. Проте 9 листопада 1930 р. ВУФКУ було ліквідовано.
Пропонуємо вам, шановні користувачі, познайомитися з найяскравішими сторінками українського кіно та його діячами у нашому відео.
