Загадки стародавнього сувою

В процесі еволюції один з найвизначніших винаходів людства – книга потерпіла багато трансформацій та видозмін. Однією з таких форм на певному історичному етапі був сувій. На жаль, наша бібліотека не володіє скарбами «старовини глибокої», але копії артефактів давніх історичних епох ми таки маємо. Один з таких раритетів – факсиміле папірусного сувою «Papyrus Berlin 3127» (Edition Leipzig, 1966). Його декілька років тому подарував нам херсонський книголюб М.А.Ємельянов. Оригінал зберігається в Єгипетському музею в Берліні. Факсиміле сувою виконано за точними розмірами оригіналу – довжиною 1 м. 72 см., а шириною 23 см. Даний рукопис містить заупокійний текст епохи Рамесидів (Нове Царство, XVIII – XX династії єгипетських фараонів, 1580-1070 рр. до н.е.). Так звані заупокійні тексти, священі тексти «Книги Мертвих» та інші культові рукописні пам’ятки широко використовувались при проведенні поховальних обрядів у Давньому Єгипті.

«Книга Мертвих» – умовна назва стародавніх текстів, гімнів, заклинань, які були обов’язковим атрибутом в поховальних ритуалах у давніх єгиптян. Назва зумовлена тим, що саме в гробницях фіванського некрополя було знайдено більшість копій. Папірусні сувої з поховальними текстами вкладалися в саркофаги поряд з покійним і служили своєрідним дороговказом «душі» у потойбічному світі. Вважалося за необхідне наділити небіжчика збірником магічних формул, заклинань та гімнів, яки мали охороняти його від демонів під час його мандрівки по тогосвітних муках.

Інша група текстів, так звані, «путівники по загробному царству» – Книга про два шляхи блаженного покійного», «Книга Амдуат», «Книга врат», «Книга печер», «Книга проникнення у вічність» також були повинні забезпечити небіжчику благополучну подорож у потойбічному світі. Тексти були багато ілюстровані. А деякі з них, наприклад, «Книга Амдуат» містили лише самі ілюстрації. На малюнках були зображені перепони, які небіжчик повинен був перетинати та усілякі чудища, з якими йому доведеться зустрінутись в царстві мертвих.

Давньоєгипетські тексти могли бути написані ієрогліфами, знаками ієратичного письма (такий собі курсив ієрогліфів), а пізніше – демотичного. Ієрогліфи були схематичним зображенням предметів або тварин. Згодом давньоєгипетська писемність перейшла до більш простих знаків письма – ієратичних (ХІІІ – ІІ ст. до н.е.) А в демотичній писемності кожен із символів мав своє значення. Демотичні письмена найчастіше були уживані для записів тимчасового характеру. Характерною особливістю давньоєгипетських письмен, яку відмічав сам Геродот, було написання зправа наліво. Зустрічались такі папіруси, в яких текст був розташований зліва направо, але самі знаки в ньому писалися навпаки. Іноді траплялися такі колонки тексту, які йшли назустріч один одному.

Не одне покоління науковців ламали голови над тим, щоб розшифрувати стародавні єгипетські письмена. Давні єгиптяни дуже високо цінували вміння писати, вважаючи писців майже святими. Єгипетський бог мудрості Тот вважався за винаходця ієрогліфів, автора священних книг. Його також вшановували як охороняця бібліотек і «писця» богів. Тота часто зображали у вигляді ібісоголової людини з приладдям для писання в руках. Треба відзначити, що релігія давніх єгиптян носила культовий характер. Для неї було характерним обоготворення всього навколишнього – людей вищої касти, живих істот, тварин, птахів тощо. Тварини наділялися надприродними, магічними властивостями, їм приписувалося безсмертя. Бог Гор уподібнювався соколу, Анубіс – шакалу, Тот зображувався у вигляді ібіса, Хнум – барана, Собек – крокодила, богиня Хатхор – корови. Єгиптяни поклонялися не самій тварині, а божественному духу, здатному приймати різні форми існування. Широко поширений був культ бика, який уособлював бога родючості й життєдайної сили природи. В ряді місцевостей бик вважався втіленням сонячного бога Ра, в Мемфісі в ньому бачили бога Птаха, в Абідосі його пов'язували з культом Осіріса. З розвитком єгипетської цивілізації богам стали надавати людиноподібний вигляд.

Наш факсимільний сувій містить зображення фрагменту церемонії зважування серця померлої людини на Вагах Справедливості. Як водиться, це зазвичай кульмінація подорожі душі в потойбічному світі. Традиційно на правій шальці терезів завжди зображалося перо богині Істини Маат. А людське серце на лівій шальці повинно було важити легше за перо, щоб душа могла об’єднатися з Істиною. У даній копії, як відзначено в передмові до факсимільного видання, були зроблені помилки в зображенні деяких символів, божеств та ієрогліфів. Але, тим не менш, загальний контекст дійства нам зрозумілий.

У сувої відтворено багато відомих давньоєгипетських релігійних символів. Розфарбоване зображення ока зі спиралевидною лінією під ним, яке ми бачимо зліва в кінці списку, – це, як правило, емблема сокологолового бога неба Гора, символ всевидющого ока та єдності космосу, цілісності світобудови. Очі Гора використовували у якості амулета, що відводить зло. Око також часто зображували або висікали на єгипетських надгробних каменях для допомоги мертвим у загробному житті. Спіраль під оком символізує енергію та вічний рух.

Скарабей, зображення якого чітко видно на початку рукопису (зправа), також вважався в Стародавньому Єгипті священною істотою та означав безсмертя. Фігурки жука у вигляді амулета носили і живі, і мертві. В останньому випадку жука клали в саркофаг або всередину мумії – на місце серця, при цьому на зворотній, гладкій стороні його писали священні тексти, часто – тридцяту главу книги мертвих, переконуючи серце не свідчити проти покійного на потойбічному суді Осіріса.

Чапля вважалася символом воскресіння і вічного життя (прообразом птиці Фенікс) і уособлювала Бену – одного з початкових, ніким не створених богів – Ра або Атума. Згідно з міфом, на початку творіння Бену з'явився сам собою на виниклому з водного хаосу камені. 

Знак Анкх, який ми бачимо на руці Маат, об’єднував в собі два символи – хрест, як символ життя та круг, як символ вічності. Їх поєднання символізувало безсмертя. Цей знак вважався ще й своєрідним ключем, що відкривав ворота до царства смерті. Треба відзначити, що давньоєгипетські символи взагалі мали багато значень.

Таким чином, зробивши невеличкий аналіз зображеного в нашому факсимільному примірнику, можна скласти певне уявлення не тільки про вірування та релігійну культуру давніх єгиптян, а й взагалі про культурні досягнення стародавнього Єгипту. Тож, дорогий читачу, якщо вас зацікавила тема, то у відділі рідкісних і цінних видань ви зможете знайти багато чого цікавого з даного питання. Запрошуємо та чекаємо на вас!

Ольга Сак