Атлас світу у реальному і віртуальному вимірі

Знань багато не буває. Цей вислів спадає на думку кожного разу, коли працюєш з нашими раритетами. Бо повсякчас пізнаєш щось нове. Навіть тоді, коли звертаєшся до них по декілька разів. Їхня глибина і неосяжний світ незвіданого не відпускає від себе. Інколи відчуваєш себе Магелланом в книжковому морі або навіть океані. Тож, ми вважаємо себе щасливими бібліотекарями, які мають змогу торкатися вічності.

Одним з найстаріших картографічних раритетів з рідкісного фонду нашої бібліотеки, робота з дослідження якого триває й дотепер, є Атлас світу латинською мовою кінця ХVІІІ ст., виготовлений німецьким картографом Тобіасом Конрадом Лоттером.

На жаль, точна дата виготовлення цього артефакту невідома. Він налічує 49 карт, та починається лише з дев’ятого, нумерованого від руки аркушу. Відсутні титульний аркуш і зміст. Цілком ймовірно, що в атласі можуть бути відсутніми окремі карти. Аналогічний примірник атласу з 51 карти, котрий зберігається у фонді Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, датується приблизно 1772 роком.

У визначенні імовірного часу виходу нашого артефакту ми орієнтуємося на єдину крайню дату, наявну на карті Королівства Польщі та Великого князівства Литовського «… Regnum Poloniae et Magnum Ducatum Lithuaniae ...» – 1793 рік – другий розділ Речі Посполитої. Тож, можна вважати її основоположною для нас в цьому сенсі.

Завдяки цифровим копіям книжкових пам’яток, що розміщені у відкритому доступі онлайн, велика кількість поціновувачів інтелектуальних багатств може в будь-який час долучитися до світу культурних цінностей. І ми тепер тішимося тими можливостями, що відкриваються нині для проведення пошукової роботи.

На початку процесу ідентифікації атласу ми мали обмаль інформації стосовно дати його створення, авторства тощо. Наявні в бібліотеці друковані джерела, на жаль, не містили потрібних відомостей.

Не минуло й десяти років, як на допомогу прийшли Інтернет із світовою цифровою бібліотекою World Digital Library, міжнародним відкритим доступом Open Access та іншими віртуальними джерелами. Цифровані примірники стародавніх мап із фондів найбільших бібліотек світу, найвідоміших приватних колекцій, віртуальні ресурси антикварних і букіністичних онлайн-крамниць, довідкові матеріали Wikipediа The Free Encyclopedia, матеріали однієї з найбільших у світі пошукової мережі бібліотечного контенту та послуг WorldCat та багато чого іншого дозволяють нині вишукувати потрібні відомості майже по крихтах, які згодом наче пазли складатимуть цілісну картину.

На декількох картах нашого атласу (карті дослідження світу…, Америки, Європи, Німеччини, Іспанії, Угорщини та Африки) разом з ім’ям укладача і гравірувальника Тобіаса Конрада Лоттера вказане ім’я французького картографа Гійома де Ліля, а на карті Італії – ім’я німецького картографа Георга Маттіаса Зойтера, тестя самого Лоттера.

Георг Маттіас Зойтер (Georg Matthias Seutter, 1678-1757) народився в сім’ї аусбурзького ювеліра. Тож, ще замолоду володів навичками гравіювання. Доля закинула його до Нюрнбергу, де він надалі продовжував опановувати мистецтво гравіювання карт під керуванням відомого німецького картографа Йогана Баптіста Гомана (Johann Baptist Homann, 1663–1724), а потім перейшов до видавництва Ієремії Вольфа (Jeremias Wolff, 1663-1724) в Аусбурзі. У 1710 році він відкрив власне видавництво та друкарню.

Видавництвом Зойтера виготовлено безліч атласів, карт і глобусів, хоча серед них обмаль оригінальних. Зойтер переважно копіював роботи інших картографів, виконуючи свої гравюри за їхніми оригіналами. В його майстерні було виготовлено більше ніж 500 мап. Найбільш відомими з робіт Зойтера були «Географічний атлас або точний опис всього світу» ( Atlas Geographicus oder Accurate Vorstellung der ganzen Welt), 1725, 46 карт; «Великий атлас» (Grosser Atlas), 1734, 131 карта і карманний «Малий Атлас» (Atlas minor), 1744, 64 карти.

Зойтер визнаний одним з найплодючіших видавців того часу. Як засновник аусбурзької школи картографії був удостоєний звання королівського картографа. А його карти вважаються найкращими зразками «золотого віку» німецької картографії.

Можна наочно в цьому пересвідчитись, розглядаючи наявну в нашому атласі карту Італії з картографічного спадку Зойтера «Nova et exactissima totius Italia Sardiniaе et Corsicaе Delineatio Opera et impensis Matth. Seutteri, S.C.M. Geogr. Aug. V.». Цифрову копію ідентичної карти можна знайти в електронній колекції карт XVI – XIX ст. Digital Collection «The world and regional maps Collection of 16 and 19 centuries» з електронної бібліотеки Вашингтонського університету (США).

Французький картограф Гійом де Ліль (Guillaume de L’isle, 1675 – 1726), чиє ім’я також зустрічається на деяких картах з нашого атласу, відноситься до другого покоління картографічної династії де Ліль, заснованої його батьком Клодом де Лілем (Del’isle Claude, 1644-1720).

Всі четверо синів в родині де Ліль були картографами. Гійом, обдарований з дитинства, подавав великі надії. Свою першу рукописну карту створив у дев’ять років. Він перемальовував карти для робіт батька. До Академії наук (Académie Royale des Sciences) Гійом був обраний у двадцятисемирічному віці.

Для удосконалення своїх знань та навичок він почав навчатися астрономії, математиці, географії та іншим наукам. Його можна вважати піонером у науковій картографії. Вдале поєднання знань з астрономії, математики та географії зробило його одним з найобдарованіших і найвідоміших картографів тієї епохи.

Як і більшість інших його колег, Гійом де Ліль сам не подорожував, а створював мапи на підставі того матеріалу, що діставався йому від дослідників-першовідкривачів нових земель. Членство в Академії наук надавало йому доступ до нових відкриттів в сфері астрономії та вимірів. Тому його роботи відзначалися високою якістю та точністю. Він застосовував новітні методи математичного обчислення карт на базі уточнення розмірів форми земної кулі зa допомогою градусного виміру і отримання координат на земній поверхні.

Гійом де Ліль критично переглянув картографічні представлення свого часу. Вперше дав більш вірні пропорції Середземного моря, усунувши помилку в довготі, яка зберігалася на географічних картах ще з часів К. Птолемея (2 ст. н. е.). Повністю переробив карту Африки тощо.

Наявний в нашому атласі примірник карти Африки «Africa Concinnata Secundum Observationes Membror Acad. Regal. Scientiarum et nonnullorum aliorum, et non, nullorum aliorum, at juxta recentissimas annottationes. Per G. de L’isle geographum…» первісно був гравійований Гійомом де Лілем. Точно датований оригінал карти 1756 р. зберігається нині в бібліотеці Дюссельдорфського університету (Німеччина). Цифровану копію карти, яка демонструється на сайті цифрових колекцій університету, включено до світової цифрової колекції Europeana.

Карта Північної Америки «America Septentrionalis…», виготовлена Гійомом де Лілем приблизно в 1700 році, увійшла також до атласу світу Лоттера, який використовув у своїй роботі мідні гравірувальні пластини інших майстрів. На цій карті Де Ліль виправив позиції довготи і одним з перших серед картографів зобразив територію Нижньої Каліфорнії (California Baja) як півострів, а не острів. Майже до першої чверті XVIII ст. Каліфорнія вважалася островом.

Вздовж західного узбережжя на карті зображені сліди ряду маршрутів дослідників, які відкривали ці землі.

Гійом де Ліль також був безпосередньо причетний до випуску географічної карти Німеччини «Germania Secundum Observationes Tychonis de Brahe, Kepleri, Snellij, Zeileri...». Вірніше, використані його напрацювання та розрахунки з картографії та географії.

Як свідчить заголовок, при її створенні також були враховані астрономічні спостереження Тихо Браге, Йоганна Кеплера та інших астрологів. Треба відзначити, що точні карти Гійома де Ліля слугували зразком для багатьох картографів того часу, зокрема, видавців-картографів Ієремії Вольфа, Маттіаса Зойтера та багатьох інших.

Детальна карта Німеччини показує річки, міста, розмежування провінцій. Карта має простий декоративний картуш, прикрашений королівською печаткою. У верхньому правому кутку зображений янгол з розгорнутим банером, що містить докладний опис місцевості.

Цифрову копії карти можна побачити на сайті Хельсінкського університету (Фінляндія). Вона також увійшла до цифрової колекції Europeana. Правовласник – бібліотека університету м. Берна (Швейцарія). Оригінал карти за 1770 рік також наявний у фонді державної бібліотеки Баварії Bayerischen Staatsbibliothek. Примірник карти, орієнтовно датований 1760 роком, знаходиться й в Російській державній бібліотеці.

Цікава історія створення цієї карти. Маттіас Зойтер гравіював її для Ієремії Вольфа, в якого працював на той час. Після смерті Вольфа один з правонаступників – його онук, видавець та гравер Іоганн Фрідріх Пробст (Johann Friedrich Probst, 1721-1781), не тільки використовував мідні пластини, що залишилися йому в спадок від Вольфа, але й продавав їх. Таким чином вони опинилися в Тобіаса Конрада Лоттера (Tobias Conrad Lotter, 1717-1777) – укладача та гравірувальника нашого атласу. З часом оригінали пластин зносилися, тож Лоттер змушений був їх замінити. Нова версія карти виконана вже під його ім’ям, а гравійована молодшим сином – Георгом Фрідріхом Лоттером.

Тобіас Лоттер був сином простого пекаря з Аусбургу. В 1740 році він узяв шлюб зі старшою донькою німецького королівського картографа Маттіаса Зойтера. Ризикнемо припустити, що шлюб цей був не по любові. Скоріше за все, це була життєва необхідність для поступу по кар'єрних сходах. Протягом 40-х – 50-х років ХVIII ст. Лоттер працював в картографічній майстерні разом з тестем та був одним з його найкращих учнів.

Після смерті Зойтера в 1757 році Тобіас Лоттер разом зі свояками Альбрехтом Карлом Зойтером (Albrecht Carl Seutter, 1722-1762) та Йоганном Міхаелем Пробстом (Johann Michael Probst, 1727-1776) успадкував майно німецького майстра. Після смерті свояка Альбрехта Зойтера в 1762 році він викупив і його частку спадщини.

Згодом Лоттер разом зі своїми старшими синами – Маттіасом Альбрехтом Лоттером (Matthias Albrecht Lotter, 1741-1810) і Георгом Фрідріхом Лоттером (Georg Friedrich Lotter) (1744-1801) – став повним спадкоємцем картографічного надбання Зойтера. Він видалив його ім’я зі всіх оригінальних пластин і замінив на своє, успішно продовжуючи видавницьку діяльність знаменитого тестя. І тепер вже видавництво Лоттера випускало і атласи, і окремі карти, і глобуси. З роками, сповненими копіткої праці та набуття майстерності, він став одним з гідних представників німецької школи картографії ХVIII ст.

Лоттер перевидав Новий атлас «Atlas Novus» Маттіаса Зойтера з картою «Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus» (Землі українські ...). Відомі ще два атласи, виконані ним в різні періоди. Це перевидання карт німецьких картографів Зойтера і Гомана – «Atlas Minor» (1744) і «Аtlas Geographicus» (1778).

В нашому атласі відсутня карта України. Однак окремі частини території України відображені на картах сусідніх країн – Польщі, Росії, Угорщини, Османської імперії, Азії.

Єдина з карт атласу, на якій в широкоформатному масштабі представлені, хоч і частково, українські землі вкупі з землями Польщі, Латвії, Литви, Естонії та Білорусі – це карта Королівства Польщі та Великого князівства Литовського. «Mappa Geographica ex novifsimis obfervationibus repraefentans Regnum Poloniae et Magnum Ducatum Lithuaniae…» прикрашена гербом Станіслава ІІ Августа Понятовського (1732-1798), останнього короля та великого князя Речі Посполитої.

В кінці XVIII ст. окремі території, зокрема, частина Правобережної України, Західна Україна відносились до Польщі, а частина Півдня України та інші території – до Московії. Принаймні, межі територій на даній карті свідчать саме про це.

Один з перших відбитків карти міг бути виготовленим в 1759 році, а не в 1770, як ми припускали в своїх попередніх публікаціях. Точно датовані примірники аналогічних карт зберігаються нині в бібліотеці Гарвардського університету (США) та університетській бібліотеці в Бремені (Німеччина). Цифрова копія карти з Бременської бібліотеки увійшла до світової колекції Europeana.

Примірник з нашого атласу виготовлений синами Тобіаса Конрада Лоттера вже після його смерті.

Віртуальний простір подарував нам зустрічі з близнюками багатьох карт, що увійшли до нашого атласу.

Оцифрована копія карти дослідження світу… «Маppа totius Mundi: adornata Juxta observationes Dnn. Аcademiae Regalis Scientiarum еt nonnullorum aliorum Secundum annotationes recentissimas…» представлена в електронній колекції World Digital Library. Оригінал карти, датований 1775 роком, зберігається в Національній бібліотеки Бразилії. В Україні оригінал ідентичної карти зберігається в секторі картографічних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Тотожна карта з нашого атласу, як і наявні варіанти із вказаних бібліотек, були видані Тобіасом Конрадом Лоттером на основі раніше створеної карти Гійома де Ліля. На момент виходу першого примірника ще не було складено карт західного узбережжя Північної Америки, Арктики і східного узбережжя Австралії, відомого в той час під назвою Нова Голландія, тому ці території на карті відсутні, бо Лоттер використовував гравіювальні пластини попередника. Замість незвіданих земель на карті показані лише гіпотетичні берегові лінії, в тому числі неповні берегові лінії для Австралії і Нової Гвінеї, Нової Зеландії, північно-західного узбережжя Америки, північно-східного узбережжя Азії і деякі приблизні прибережні контури полярних районів.

Крім картографічного відтворення територій на карті представлені маршрути дослідницьких експедицій через Тихий і Індійський океани.

Однією з найпривабливіших карт атласу в художньому сенсі є кольорова карта південного і північного полюсів небесної сфери «Planisphaerium Coeleste secundum restitutionem Hevelianam et Hallejanam», видана Тобіасом Конрадом Лоттером. Точна дата виходу цієї карти, як і більшості інших в атласі, нам невідома. Зважаючи на наявність ідентичних карт на бібліотечних та букіністичних сайтах, датованих різними роками виходу (1750, 1770, 1772, 1777), можна припустити, що передруків було зроблено достатньо багато, а наша карта, скоріше за все, теж була виготовлена в 70-ті роки ХVIII ст.

Три кругові діаграми, що обрамляють згори та від низу дві небесні сфери із зображенням небесних тіл: зірок і сузір’їв та основних ліній небесної сфери (екватору, екліптики, меридіанів), схематично демонструють різні теорії руху планет за ученнями Т. Браге (1546-1601) – ліворуч збоку угорі; C. Птолемея (II в.) – згори у центрі; М. Коперника (1476-1543) – знизу в центрі.

З обох боків від діаграми, що демонструє учення Птолемея, розташовані дві армілярних сфери, унизу – два глобуси – зоряного неба і географічний. Ліворуч унизу розташована діаграма фаз Місяця – змін видимої з Землі освітленої частини місячної поверхні. Праворуч – діаграма обертання Землі навколо Сонця. Згори праворуч можна побачити діаграму припливів і відливів, викликаних Місяцем. Місяць ближче до Землі, ніж Сонце, тож і вплив Місяця на Землю виявляється набагато сильнішим, ніж вплив Сонця. Цей вплив діє найбільш потужно на рідку оболонку нашої планети – на океани і моря.

Південну і північну півкулі небесної сфери візуально поєднує шкала зоряних величин від 1 до 6.

На останньому аркуші атласу міститься таблиця відстаней між головними містами Німеччини та іншими містами «Richtige Anzeige wie weit die Haupt-Orte in Deutschland und andere berühmte Stædte in Europa von einander entlegen heraus gegeben…».

Таблиця вказує відстані в милях між великими містами Європи, а також з Лондоном і Єрусалимом. Вона містить більше ніж 200 назв міст, які подані латинською та німецькою мовами.

На великому картуші зображений сюжет топографічного вимірювання місцевості. Майстер з челядником швидкою ходою долають вимірювані відстані. Інший підмайстер за допомогою нехитрого приладдя проводить процес вимірювання на землі, ще один – заглибився у вивчення армілярної сфери.

Зображені на гравюрі інструменти: вимірювальна лінійка, циркуль, теодоліт тощо, органічно обрамляють контури віньєтки з назвою та виразніше підкреслюють тематику сюжету.

Аналогічний цифровий примірник таблиці можна знайти на сайті електронних колекцій Дюссельдорфського університету. А у фонді сектору картографічних видань Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського зберігається оригінал таблиці, приблизно датований 1760 роком. Бібліографічний опис точної таблиці відстаней міститься в електронному каталозі бібліотеки.

Якщо переглянути детально всі без винятку карти атласу і перевірити їхню наявність в мережі, то можна віднайти ще багато цікавого. Тож, наша пошукова робота не припинятиметься.

Навіть тиражовані карти мають безумовну культурну цінність. Звісно, до нинішнього дня, збереглися не всі примірники. Та навіть якщо одну й ту ж саму карту чи ідентичний атлас виготовляла одна людина, все одне можна побачити відмінності. Коли карти готувалися до продажу або до включення в атлас, їх розфарбовували від руки. Запрошені для цього процесу колористи, працювали по-різному. Відтінки кольору та насиченість розфарбування тиражованих карт були різними. До того ж, розмальовані карти завжди вважалися ціннішими. Так що не виключено, що одні й ті ж карти могли бути як розфарбованими, так і чорно-білими.

Майстерність гравірування карт не може не захоплювати. Ми розглядаємо їх не тільки як пам'ятки історії, науки, культури, а й як справжні витвори мистецтва.

Ольга Сак

попередня публікація на сайті: Загадки старого атласу
Джерела:

1. [Atlas 49 karten] = [Географічний атлас світу Т. К. Лоттера, що складається з 49 карт] /уклад. T.C.Lotter, картогр. G. De I’Isle; грав.: T.C.Lotter, M.A.Lotter, G.F.Lotter, [M.Seutter]. – М-би різні. – Augustae Vindelicorum: Lotter T.C., [1793]. – 1 атл. (9-52 арк.): кольор., герби, компас рози, пл. міст, табл., худож. картуші; 54,5Х35 см. – Грав.– Латин.

2. Гордеев Ю. А. Картография Черного и Азовского морей: ретроспектива, период 1600-1700 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academia.edu/ – Загол. з екрану.

3. Оксенич М. Карти роботи Йогана Баптиста Гомана в збірці Національного музею історії України / М. Оксенич [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/handle/123456789/54211. – Загол. з екрану.

4. Осталецька О. Видання провідних європейських картографічних закладів ХVI – XVIII ст. у фондах сектора картографічних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського /О. Осталецька [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.lnu.edu.ua/bibl/images/Vudanna_WEB_pdf/1Visnuk_NB/2010_Vupysk_V/130-136.pdf. – Загол. з екрану.

5. Сосса Р. І. Історія картографування території України : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Р. І. Сосса ; голов. ред. Т. В. Ковтуненко. – Київ : Либідь, 2007. – 333, [1] с. : рис., табл. – Хронологія: с. 319-330. – Бібліогр.: с. 331-332.