Запрошення до музею > Рукописні документи > Рукописні альбоми XІХ – початку ХХ ст.
Рукописні альбоми XІХ – початку ХХ ст.
«Альбом есть памятник души…»
Історія рукописного альбому має давнє коріння. Як явище дворянського життя альбомна культура, що прийшла до Росії із Західної Європи в другій половині XVIII ст., набула найбільшого поширення в середині XIX ст.
Рукописні альбоми були популярними як в столичних містах, так і в провінції. До альбомів, як правило, записували вірші знаних авторів, окремі афоризми та цитати із відомих творів, а інколи й власні твори. В альбомах також можна було зустріти й малюнки. Складанням альбомів займалися як чоловіки, так і жінки. Причому пальма першості в цьому питанні належала все ж таки жіночій статі. Доречно згадати, що про альбомну творчість як модну пошесть ще писав О. С. Пушкін у своєму романі «Евгений Онегин». І зовсім не випадково один з творців альбомної культури В. Л. Пушкін (дядько великого поета) дуже точно назвав рукописний альбом «памятником души». [1]
В альбомах, що дбайливо зберігаються в колекціях багатьох великих бібліотек, знайшли своє відображення читацькі уподобання та літературні захоплення минулої епохи.
Є подібні альбоми і в нашій колекції рукописних документів. В одному з них представлена волелюбна лірика Пушкіна, а в іншому – опальні твори Рилєєва. Якщо взяти до уваги тематику альбомів та особливості писання, то цілком імовірно, що вони могли належати молодим освіченим людям – сучасникам ХІХ - початку ХХ ст. Більшість поетичних творів того часу, перш за все ті, в яких оспівували незалежність та обурювалися проти рабства, просто не друкувалися. Прогресивна молодь власноруч переписувала їх з альбому до альбому. Своєрідний «самвидат» минулих століть.
Скоріше за все, альбоми потрапили до книгозбірні в числі приватних зібрань. Судячи з того, що на одному з них проставлено штамп «Херсонской центральной библиотеки» (а не «Херсонской общественной библиотеки», як з часу заснування), вони могли надійти до нас вже після націоналізації дворянських книжкових зібрань та родинних архівів у 20-ті роки ХХ ст. Встановити імена власників достеменно вже неможливо. Та зміст і тематика альбомів, зовнішній вигляд, каліграфічне письмо дозволяють скласти певний портрет їх господарів, наблизитися до світу їх думок та почуттів.
За зовнішніми ознаками паперу, характерному стриманому оформленню палітурок наші документи, вірогідніше всього, можна датувати другою половиною XІХ - початком ХХ ст.
Непоказний альбом в суцільнотканинній власницькій палітурці червоного кольору із золотавим тисненням «Пушкин» на обкладинці містить 89 аркушів, написаних убористим, достатньо акуратним почерком без усіляких художніх визисків. У кінці альбому 12 чистих аркушів. Папір іноземного, можливо, французького виробництва із водяними знаками «LACROIX FRЁRES» (Брати Лакруа). Приблизна дата виготовлення паперу – після 1860 р. [2]
До альбому увійшли 52 пушкінські вірші, написані поетом протягом 1816-1836 рр. Серед поезій патріотичного змісту зустрічається й любовна лірика. Можна відзначити відсутність якої-небудь хронологічної послідовності в розташуванні написаного. Але що показово – альбом відкриває вірш «Вольность», а завершує «Боже, Царя храни!». Під деякими з віршів проставлено ініціали – «А.П.» «Ар.П.» та «[Л.]П.». На жаль, для нас вони поки що залишаються загадкою. Хоча, не виключено, що таким чином власник альбому позначав авторство творів.
