Дещо про бібліотеки сто років тому, або Бібліотека шукає публіку...

Дедалі більше ми задаємось питанням – в якому форматі надалі існуватиме бібліотеки, і, взагалі, чи потрібні вони читачеві сьогодні?
Ми не відкриємо Америки, згадавши всім добре відомий постулат про те, що нове – це добре забуте старе. А пригадати його довелося, переглядаючи зшивки журналів сторічної давності з наших фондів. Публікації про роботу громадських бібліотек на сторінках дореволюційної періодики не рідкість. Так от, нашу увагу привернула стаття російського архітектора і педагога А. Зеленко (1871-1953) «Хто кого шукає – публіка бібліотеку або бібліотека публіку?». На наш погляд, цей нарис про діяльність публічних бібліотек Америки, надрукований в журналі «Вільне виховання» за 1911 р. [1], є злободенним і на сьогодні.

Ні для кого не секрет, що кількість читачів, які користуються традиційними бібліотечними послугами, з кожним роком стрімко падає. Цією проблемою нині опікується сучасна спільнота багатьох країн. Сучасним бібліотекарям доводиться проявляти чудеса винахідливості для того, щоб привернути увагу користувачів. Можливо, комусь форми і методи бібліотечної роботи минулого здадуться загальновідомими, банальними та не заслуговуючими на увагу. Адже все це зараз і так робиться, та й часи зараз інші, і можливості - скажете ви. А може варто пильніше придивитися до досвіду минулого? Адже не виключено, що для когось славнозвісно «забуте старе» може послужити корисним нагадуванням та керівництвом до дії, не дивлячись на всю нашу сучасну «просунутість» і активність.

Пропонуємо вашій увазі вільний виклад матеріалів даної публікації. За висловом автора, до бібліотек минулого сторіччя ходили не тільки любителі читання або літературні працівники, а й люди досить різноманітної професійної орієнтації, яким конче необхідно було вирішити якісь виробничі питання, соціальні тощо. В якості приклада він приводить запити читачів однієї з бібліотек промислового міста Буффало. Так, підмайстер-кравець бажав мати книжку по викрійках. Друкар справлявся стандартними розмірами візитних карток. Молодий механік шукав методику точного визначення третьої сторони у трикутника. Інший робітник приходив за книжками з питань виробництва скляного піску. Декоратору була потрібна алегорична фігура для герба, а красильнику – формула для забарвлення тканини. Старшому майстру великого заводу була просто життєво необхідна інструкція з переплавки алюмінію тощо. Це далеко не повний перелік всього того, чим цікавились в бібліотеці початку ХХ століття.

Вельми співзвучною сьогоденню є думка автора про те, що бібліотекарі повинні бути «зацікавлені не тільки тим, щоб книжки своєчасно поверталися, як це було за старих часів, а тим, щоб потрібна книга потрапила до рук народу». Позитивний у цьому відношенні досвід однієї з бібліотек міста Провіденса з розвиненою промисловістю. Місцева бібліотека, як відзначає автор, «спеціально вивчила ці галузі» та зібрала більше 10 тисяч томів профільних видань, опублікувавши при цьому довідкові каталоги з роз’ясненнями, як, що і де шукати. Одночасно для користувачів технічних спеціальностей було відведене спеціальне приміщення, яке призначалось для роботи із кресленнями. Воно було обладнане всім необхідним для креслення, копіювання та друкування. Потрібно відзначити, що у той час ця послуга була досить популярною серед фахівців, які приходили до бібліотеки. А в місті Синсинаті, за словами автора, близько 300 працівників, техніків, винахідників, промисловців та адвокатів щодня зверталися до довідкового відділу бібліотеки. Одна нова книжка про сучасні на той час методи добування газу, що була «…уміло пущена в хід…», принесла в рік 600 тис. рублів економії для міста.

Взаємодія засобів масової інформації та бібліотек, як зараз, так і сто років тому, при добрій організації цієї діяльності була досить ефективним засобом залучення нових відвідувачів. Вже згадувана бібліотека з Провіденса щодня розміщала списки нових надходжень на сторінках місцевої газети. Це дозволило збільшити попит на книги майже удвічі.

Ще один важливий аспект діяльності публічних бібліотек Америки висвітлює автор. Це – робота з емігрантами. По-сучасному співзвучний авторський вислів про те, що «тепер до Америки потрапляє зовсім інший емігрант, ніж раніше. Колись це були сильні, енергійні бійці з розвинених країн Європи, які потерпали від політичних або релігійних переслідувань, тепер це слабкі, виснажені економічним гнобленням люди із найбільш бідних та відсталих країн Європи. Одна тільки Росія й досі постачає сюди політичних та релігійних вигнанців…». Саме для таких «іноземців-біженців» бібліотеки формували різнопланові добірки літератури їх рідною мовою. Туди були включені не тільки книги, а й періодика. Та не тільки формували, а й безпосередньо виходили на підприємства, де працювало особливо багато іноземців, а також організовували курси з вивчення англійської мови. Поступово бібліотеки для цієї категорії читачів ставали не тільки місцем для читання, а й місцем, де можна було отримати різнопланові довідки, навіть із соціальних питань та різноманітні дрібні послуги. Багато бібліотек також мали спеціалізовані відділи з книгами для сліпих. За словами автора, Нью-Йоркська бібліотека мала понад дві тисячі томів і працювала для чотирьох навколишніх штатів. А поштове відомство приймало пересилання книг для таких адресатів абсолютно безкоштовно.

Як бачимо, із самого початку своєї діяльності американським публічним бібліотекам були притаманні цілковита відкритість, універсальність, багатофункціональність та демократичність. Можливо саме цим можна пояснити їх багаторічну успішну діяльність та велику кількість читачів-прихильників. Сумно, але більшість наших вітчизняних книгозбірень тільки-но починають переорієнтовувати свою роботу саме за цими, зовсім простими принципами. Багато часу втрачено. Звичайно, все можна пояснити як суб’єктивними, так і об’єктивними факторами, історичними та політичними подіями тощо. Але це вже інша історія.

Тож, будемо сподіватися, що бібліотеки в ХХІ ст. також зможуть існувати досить успішно. Але це буде можливим за умов активних змін та усвідомлення того, що бібліотеки це не тільки книги і читання. Сьогодні це повинні бути універсальні, багатофункціональні просвітницько-культурологічні та соціально-консультаційні центри. Саме в цьому ми вбачаємо запоруку їх ефективного існування в сучасному світі та можливість залучення нових прихильників.

Ольга Сак

Джерела:

1. Зеленко А. Кто кого ищет – публика библиотеку или библиотека публику?// Свободное воспитание: ежемес. ил. журн. для учителей и родителей. – М.: Типо-литогр. т-ва И.Н.Кушнерев и К°, 1907-1916.- . - 1910/1911. – №11. – с.11-19.