Сайт Музею книги є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Книгознавча мозаїка
04.10.2017 12:50

Подорож у світ книги
Подорож у світ книги здійснили учні Верхньорогачицької загальноосвітньої школи №2. У відділі рідкісних...

14.09.2017 17:47

Кросворд по-бібліотечному
Доленосна для життя книгозбірні дата – 145 років з часу заснування – добрий привід для спілкування...

13.09.2017 12:42

Привіт із минулого: до 145-річчя з часу заснування Херсонської громадської книгозбірні
Золотавий вересень перегорнув вже 145 сторінку літопису бібліотечного життя. Та теплі осінні дні нагадують...


Гість | Увійти
Версія для друку
Книгознавча мозаїка > Привіт із минулого: до 145-річчя з часу заснування Херсонської громадської книгозбірні

Привіт із минулого: до 145-річчя з часу заснування Херсонської громадської книгозбірні

13.09.2017 12:42

Золотавий вересень перегорнув вже 145 сторінку літопису бібліотечного життя. Та теплі осінні дні нагадують не тільки про це, а ще й про одну доленосну для книгозбірні подію. У вересні поточного року виповнюється 120 років з часу спорудження першої будівлі нашого бібліотечного храму, оскільки напочатку бібліотека функціонувала в орендованих приміщеннях. Книгозбірня була зведена у 1897 році на одній з кращих центральних площ (Старообрядницькій) провінційного Херсона за проектом академіка Новоросійського університету М.К.Толвінського і перебувала там (21 січня, 24) впродовж 90 років. Нині в колишньому приміщенні бібліотеки розташовується міський загс, а сама будова і зараз є пам'яткою архітектури ХІХ ст. державного значення.

Створювалася Херсонська громадська бібліотека за ініціативи і на кошти, зібрані активною громадськістю міста, – тих небайдужих людей, які щиро переймалися розвитком освіченості та культури містян. Їхні імена навічно закарбовані в бібліотечних анналах. В почесному списку – Григорій Миколайович Ге (1830-1911) – брат відомого художника Миколи Ге. Саме йому належить ідея створення бібліотеки, яка з часом стала одним з найбільших книгосховищ півдня України. Не менш активними та енергійними представниками міської громадськості були Є.А.Банова (Змунчило), Г.К.Бернатович, Н.К.Кузнєцова (Гогоцька), Е.П.Моравська, І.І.Корбуль та багато інших, що стояли у витоків бібліотечної справи Херсонщини. Найвідомішими ж представниками бібліотечної спільноти не тільки Херсонщини, а й взагалі царської Росії кінця ХІХ – початку ХХ ст. були В.К.Шенфінкель (1867 – 1928) та М.Є.Беккер (1842 – 1909), які склали бібліотечну славу Херсонщини. Всі вони певного часу входили до складу виборної дирекції бібліотеки. Гучно звучить, але насправді члени дирекції займалися простими буденними справами – обслуговували користувачів, проводили літературні вечори, влаштовували аматорські вистави, маскаради тощо та взагалі опікувалися всіма основними напрямками бібліотечної роботи того часу.

Слід відзначити, що втілення в життя мрій та задумів херсонської громадськості щодо створення публічної бібліотеки не відбулося б, аби не прихильне ставлення до цих прожектів місцевої влади в особі генерал-губернатора С.І.Старинкевича та губернського предводителя дворянства Є.Я.Ерделі, які усіляко сприяли культурним починанням. Мабуть, жага до знань і нагальна потреба в хлібі духовному були притаманні тоді не лише передовій херсонській інтелігенції, а й державним мужам також.

Культурний спадок у вигляді майже 24-тисячного фонду видань ХVIII – початку ХХ ст., залишений нам попередниками, є справжньою пам’яткою минулих епох і людства в контексті часу. Але не тільки книги, бібліотечні та статистичні звіти певного періоду можуть розповісти нам про минуле та історію бібліотеки. Застиглий час у вигляді окремих речей, зоставлених на сторінках раритетних книжок, шпальтах старовинних журналів і газет, тонкими штрихами додає певної тональності до портрету пройдешніх епох.

Читацькі білети, листки читацьких вимог, реєстраційні картки за різні періоди, списки літератури, листи до родичів, марки, аптечні ярлики, квитки на автобус, в кіно, рекламні проспекти, малюнки, листівки, продовольчі талони, квитанції, навіть леза та гербарії є в бібліотечному арсеналі залишеного читачами різних епох. За кожною річчю – історія життя окремих людей, міста, країни в цілому. Їх можна вважати справжніми артефактами.

Як от, наприклад, читацькі білети за 1903, 1918 роки, здавалося би, просто зафіксували факт реєстрації користувачів. Та допитливий досліджувач-краєзнавець побачить чимало цікавого для себе – і колишні назви вулиць нашого південного міста із вказівкою будинків (буд. Тотеша, Чебанова, Аршавського тощо), і прізвища осіб, і визначні для суспільства хронологічні дати, а реєстраційні номери повідають про те, скільки читачів було на той час в бібліотеці. Якщо зважити на те, що 1917-1918 роки були революційно-бурхливими та досить важкими в усіх сенсах для життя пересічних херсонців, залишається дивуватись тому факту, що культурне життя не переривалося не дивлячись ні на що.

Невеличкий фрагмент квитка до кінотеатру «Gloria» нагадав історію славнозвісного херсонського кінотеатру «ім. Комінтерну», від якого в другій половині XX ст. після пожежі лишилися майже одні руїни. Зберігся тільки головний фасад будівлі. А в 1915 році на цьому місці (в будинку №17 по вул. Вітовській) досить успішно функціонував приватний кінотеатр «Ампір», власником якого був І.А.Спектор. Після націоналізації в 1920-х роках кінотеатр став називатися «Держкіно імені Комінтерну». Потім в 1932 році після переглядів перших звукових фільмів назва трансформувалася в «Перше комсомольське звукове кіно, Держкіно Комінтерн». Кінотеатр працював навіть в період окупації, але вже під ім’ям «Глорія». Певне, саме з часів другої світової війни і зберігся квиток на 3 ряд, 3 місце, забутий на шпальтах журналу.

На сторінках науково-популярного та літературного щотижневика «Южные записки» за 1905 рік хтось із читачів залишив бону (розрахунковий грошовий знак 1919 року) номіналом в один рубль. Це були перші радянські гроші. Вони знаходилися в обігу до 1 жовтня 1922 року. Надрукований знак на щільному папері з водяним знаком «тіньові квадрати» по всьому полю. Подібні бони випускалися листами по 25 штук в листі (5 х 5). З лицьового боку застосований друк в дві фарби, а зі зворотного боку – в три. Розрахункові знаки випускалися без нумерації, дати випуску і без підписів посадових осіб. Нині вони становлять колекційну цінність для нумізматів, а для нас, бібліотекарів, – історичну та культурну.

Справжнім лихом в часи відсутності інтернету були читачі, які добували потрібні їм матеріали за допомогою леза бритви. Знайшлося і це знаряддя злочину на сторінках журналу «Театр и искусство» за 1905 рік. Шкода, але саме ця річ зіпсувала нам чимало цінних документів. Особливо це характерно для часописів кінця ХІХ – початку ХХ ст., які містили багато краєзнавчих матеріалів. Найбільше постраждали саме видання з мистецтва, часописи книгознавчої та краєзнавчої тематики.

Чого лише не використовували читачі в якості книжкових закладок: засушені рослини, відірвані листки календаря, рекламні буклети та навіть аптечну сигнатуру.

Паперовий ярличок (сигнатура) оригінального дизайну, який додавався до ліків, був своєрідною візитівкою будь-якої аптеки. Традиційно сигнатури різнилися за кольором. Ліки для внутрішнього споживання відпускалися на сигнатурі білого кольору, для зовнішнього – жовтого або червоного. Крім написів аптечні сигнатури могли містити графічні малюнки з рослинним орнаментом і гербовими знаками.

Так, в далекому 1917 році із херсонської соборної аптеки та лабораторії провізора Г.Д.Фольга аптекар Литинській відпустив мазь якійсь пані Патт, щоби «смазывать больное место». Судячи зі складу рецепту, до якого як основна діюча речовина увійшов ксероформ (3,0), у пані могли бути проблеми з очима, оскільки, як повідомляють медичні ресурси, «мазь, що містить 3% ксероформу, використовується в офтальмологічній практиці при ураженнях і гострих захворюваннях очниці». Можна відмітити, що коштувала мазь чималі на той час гроші – 2 руб. 78 коп.

Знайдена сигнатура може послужити поштовхом для маленького дослідження. Серед матеріалів, що стосуються історії аптечної справи на Херсонщині, відсутні будь-які відомості про названу аптеку. Певне, аптека Г. Д. Фольга існувала зовсім недовго, бо і час був неспокійний, і конкуренція потужна. Приватних аптек, переважно маленьких, перед 1917 роком було вдосталь по місту: аптеки Мюллера, Баумгольца, Халаная, Воронцовська, Гіндіна, Пінтера, Шуховича, Білінкіса [2, c. 93] та багатьох інших. Після революції вони були націоналізовані.

Наші читачі не лише втрачали і залишали різні речі в книгах або журналах, вони також щедро ділилися своїми враженнями та думками саме на сторінках прочитаних видань. Такий собі своєрідний читацький епістолярій.

Якась панянка, надихнувшись прочитаним, залишила свої відгуки на задньому форзаці повісті італійського письменника Едмондо Де Амічиса «Учительница» (Санкт-Петербург, 1895). Після висловлювання власних вражень, юна леді запропонувала й іншим «… свои мнения писать здесь. Как хорошо было бы, если бы в библиотеке был бы такой журнал, в котором читатели могли бы записывать свои мнения насчет прочитанных книг. И потом каждый мог бы читать этот журнал. И получилось бы, что библиотека издает маленькое критическое издание своих читателей для них же». А нижче під написаним простим олівцем начеркано: «Деточка! Мало ли пишут и печатают глупостей писателей, чтобы печатать еще и глупости читателей».

«Женский вопрос» Ернеста Легуве (Одеса, 1882) неабияк роздратував противників жіночої емансипації. На одній зі сторінок роботи залишено напис чорнилом: «Зачем же вот эти права женщинам, если они способны только на самоотвержение, если самоотвержение их существо». А з іншого боку додано другий напис олівцем: «К этому писателю как нельзя больше применима Малорусская пословица: «со свынячым рылом та в пшенычне борошно». Орфографію та стилістику оригіналу збережено.

А один із студентів херсонського вишу після прочитання роботи Вільгельма Бельше «Первобытные люди» (Петербург, 1920) засвідчив процес читання власним написом: «Читал 29/ІV 37 года. Студ. ХСГИ. [Підпис нрзбрл.]. Начал читать с 2-х часов, окончил в 4 часа».

Користувачі минулих століть читали, писали, забували свої речі в книгах, а ми, бібліотекарі, все це занотовували і зберігали. Так з кожної дрібнички поступово і вимальовуватиметься портрет простору і часу минулого. А нинішні відвідувачі бібліотеки можуть на власні очі побачити ці знахідки на виставці «Привіт із минулого: знахідки між сторінок книг» у відділі рідкісних і цінних. Отже, ласкаво просимо!

 

Ольга Сак

 

Джерела і література:

1. Банкноты 1919 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zauralklad.ru/banknoty1919goda.htm (дата звернення 12.09.2017). – Заголовок з екрану.

2. Гайдамака В. Очерк истории аптек Херсона и области ХІХ – начала ХХІ веков /Аптеки Херсона и области. Информационно-телефонный справочник. - Херсон, 2003. – 108 с.

3. Каменская В. Херсонская общественная библиотека //Русская школа. – 1895. – №6, июнь. – С. 373.

4. Кінотеатр «Ампір» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nash.kherson.ua/index.php/component/k2/item/11-kinoteatr-ampir (дата звернення 12.09.2017). – Заголовок з екрану.

5. Літопис Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара. 1871-1927/ХОУНБ ім. Олеся Гончара; авт.-уклад. Л.І.Зелена. – Херсон, 2008. – 75 с.

6. Шенфинкель В.К. Русские библиотечные здания. ІІІ. Херсонская общественная библиотека //Библиотекарь. – 1911. – Вып. 1-4. – С. 283-284.





20.09.2017 16:26
Юлія Коник

Дорога наша і вельмишановна Ольго Геннадіївно! Відділ забезпечення збереженості держархіву області щиро вітає Вас та весь колектив бібліотеки з 145-річчям такого чудового культурно-просвітнього закладу! Процвітання і впевненого буття на віки вперед бібліотеці і, зокрема, Вашому відділу! Хай множаться читачі - розумні читачі, - і незмінною буде радість бібліотекарів!

Окрема подяка за пізнавальну й цікаву статтю "Привіт із минулого..." Про "печатать глупости читателей" - це щось :))

Мої дорогі колежаночки, щиро дякую за тепле привітання та відгук і бажаю вам усім, а також особисто Юлечці Коник, життєвого та творчого натхнення,  щирої зацікавленості в тому, чим займаєтесь, багато яскравих і незабутніх днів як в особистому житті, так і в роботі.

З любовью і вдячністю завжди ваша Ольга Сак.

 

Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Вхід