Купив раб божий Павло на спокуту своїх гріхів ...

Репертуар видань нашої бібліотечної колекції кириличних друків ХVIII ст. вельми скромний. До неї увійшли Мінея місячна на серпень, видана в типографії Києво-Печерської Лаври (1787 р.), третє московське перевидання Четій-Міней Димитрія Ростовського (Туптала) (1764 р.), Повчання Іоанна Богослова, видане у Москві в друкарні Синода (1799 р.) та молдавське Євангеліє.

Священне і Божественне Євангеліє часів господаря Георгіє Іоанна Воєводи та пресвятого Кіра Гавриїла (1) відноситься до пам’яток молдово-румунського кириличного друку. Воно вийшло в друкарні Святої Митрополії міста Яси в 1762 році за ініціативою митрополита Молдови Гавриїла (Каллімаки, точніше – Келмашу) (1760-1786). Оправа фоліанту збережена частково – тільки верхня палітурна кришка. Сама боковина виготовлена з дерева і обтягнута шкірою. Збереглись навіть фрагменти металевих застібок на палітурці. Прикрашає оправу конгревне тиснення з позолотою. Двоярусна бордюрна рамка з рослинним орнаментом обрамлює сюжетну композицію середника, на якому зображено Розп’яття з предстоячими. По чотирьом кутам середника містяться зображення євангелістів. Книжковий блок збережений в доброму стані, але прошивка зошитів збереглась частково, відсутній каптал та первісні кріплення до оправи. Сам блок тримається на двох прошивках, що ймовірно збереглись ще з часу виготовлення фоліанту.

Фоліант складається з 4 ненумерованих та 194 нумерованих аркушів ([4] 194 F.: Іл. ; в 2 ° (27 х 21 см); 35 R (23 х 16 см). Помилка в фоліації: після 76 одразу йде 78 арк. Друк у дві фарби – червону і чорну. Текст розташований двома колонками. На титульному аркуші позначено гравера – Григорій Типограф. На зворотньому боці форти – гравюра із зображенням герба Молдови та княжими ініціалами. Ксилографії в тексті містять зображення святих євангелістів (4 іл.). Гравюри оздоблюють тексти Євангелія. Колонтитули, кінцівка у формі трикутника (арк. [60] перед арк. [61]), смужки в тексті, рамки на полях чорного кольору. Ініціали, окремі заголовки та деякі тексти – червоного. Гравюри із зображеннями євангелістів – роботи ієромонаха Михайла [Сличкі] і монаха Теофана.

Поаркушні записи чорними чорнилами на сторінках книги свідчать про те, що власниками було декілька осіб. В мовному відношенні перший запис являє собою суміш російської мови з болгарською, із церковнослав'янізмами та українізмами. Спочатку Євангеліє було придбано якимось Павлом (арк. 7-12) «Сиіе Ева(н)гелїе купиль ето раб Божій Павель за спасеніе своихь хреховь [так !] и за о(ть)пущеніе и вручивь ето с(вя)щен(о)ту иерею Петру вечнити часи...». Далі (арк. 13-16) йде запис про те, що він придбав це Євангеліє за «левов 9 и половины» із зазначенням дати зі змішанням двох систем позначень, літерної та цифрової, але, швидше за все, це читається так: «Року Божія 1765».

Другий запис (арк. 60, зворот – 71) зроблений не цілком грамотно – навіть за мірками вісімнадцятого століття – російською мовою, прочитується легко, хоча і не все з визначеністю. Виносні літери подаються в круглих дужках: «Сие Святое / Еvангилие / есть / данное / отъ о(т)ца Феодора / Альнецкого(?). / Будучи / въ селе Рудяхъ / іобласты [?] / Молдавского / Повета / Сороцкаго / которое / ето [?] Еваннгилие [так !] /върученно / священныку / Іоанну / Стефановычу / нрзбрл. / и дочери / своей Анастасии / въ 1787(мъ) / [году] / месяця / феvраля / 25 / числа». Топоніми впізнавані – Рудяки, Сороки. Автор запису повідомляє про цінний подарунок, який він зробив своїй дочці і зятю; можливо, він – українець за походженням або українізований росіянин. Третій великий запис (арк. 72 – 100) – молдавсько-румунський, здається, з молитовними рефренами: «Сищи… (далі нрзбрл.)».

Показними факторами для дослідження книги є наявність воскових плям та забруднення сторінок в тій чи іншій частині богослужбового друку. Зважаючи на більшу забрудненість аркушів Євангелія в його певній частині, можна припустити, що колишні володарі нашого раритету найбільш активно звертались до читання недільних євангельських зачал.

Папір, на якому виготовлене Євангеліє, – ганчір’яний, ручного литва і високої якості – білий з філігранями і добротною фактурою поверхні. На жаль, встановити виробника поки не вдалося. Вержери настільки щільні, що водяні знаки проглядають нечітко та й до того ж представлені різноманітною кількістю сюжетів (літери, герби, корона, кінь, невідомі схематичні зображення трьох фігур різної модифікації), всього 10 варіантів.

Скоріше за все, був використаний папір різних папірень, як іноземного походження, так і місцевого. Не виключено, що міг використовуватись папір українських друкарень, оскільки сама друкарня в Яссах була заснована Митрополитом Петром Могилою (1597-1647) та Львівським братством в 1641 році. Все устаткування, включаючи й майстрів, було завезено з України. (3, 4) Але це вже тема для окремого дослідження. А досліджувати тут є ще багато чого.

Ми достеменно не знаємо, яким був наклад даного Євангелія, але відомо, що аналогічне видання зберігається у фондах бібліотеки Академії наук Румунії. Тож бібліографічний опис нашого раритету складено за описом румунських історіографів І. Біану та Н. Ходоша в покажчику «Старої румунської бібліографії 1508-1830». (2)

Р.S. Висловлюємо подяку Лосієвському Ігорю Яковичу, доктору філологічних наук, завідуючому науково-дослідницьким відділом книгознавства, колекцій рідкісних видань і рукописів Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г.Короленка за допомогу в розшифруванні маргіналій.

Джерела:

1. Evanghelie. – Iaşi, 1762 = Євангеліє. – Яси, 1762

 Sfânta şi Dumnezeiasca Evanghelie carea acum întâi s-au tipărit întru acestaşi chip /Cu osârdia şi cu toată chieltuiala Prea Osfinţitului Mitropolit al Moldovii chir Gavriil; Grigorie Tipograf =Священне і Божественне Євангеліє часів господаря Георгіє Іоанна Воєводи та пресвятого Кіра Гавриїла. – Iaşi : În Sfânta Mitropolie în Iaşi, 1762. – [4], 194 f. : il. ; in 2°(27 x 21 cm); 35 R (23 x 16 cm).

2. Bibliografia Românésca veshe 1508—1830 de Joan Bianu şi Nerva Hodoş. Fascicola II. 1716—1808. Ediţiunea Academiei Române. – Bucureşci. 1899. – С. 159-160

3. Молдово-волоське друкарство // Огієнко І.І. Історія українського друкарства. – К.: Либідь, 1994. – С. 382-383

4. Терновский Ф. Киевский митрополит Петр Могила // Киевская старина. – 1882. – т.2, апр.-июнь. – С. 1-24                                                                                                             

   Ольга Сак