Пошуки та знахідки

 

Брошура Подолянина (псевд. Є.І.Лозинського) «Современный анархизм», що вийшла друком на початку ХХ століття в Москві, потрапила до нас через книгообмін з московського Державного літературного музею. Непоказна на перший погляд книжечка, в м’якій паперовій обкладинці, з автографом та написом зеленим олівцем на титулі «Оставить в закрытом пользовании. 29/VII [Підпис]» розповіла багато цікавого і відкрила одну зі сторінок життя непересічної особистості – науковця та публіциста Є.В.Молоствової (1873-1936).

 

Нашу увагу привернув екслібрис на звороті обкладинки. На екслібрисі – зображення змії, що підіймає голову до сяючої зірки, вензель «Е.М.» та напис «Знание – единение». З’ясувалося, що цей книжковий знак виконаний в 1910 році відомим російським музеєзнавцем Олександром Миколайовичем Тришевським (1882 – після 1927) для Єлизавети Володимирівни Молоствової. Самого Тришевського згодом спіткала доля репресованого. Він був заарештований за контрреволюційну діяльність. Реабілітований посмертно вже у 1998 році.

 

Ім’я ж Є.В.Молоствової (в дівоцтві Бер) для освіченої спільноти початку ХХ століття асоціювалося з маєтком Довга Поляна Казанської губернії, який належав старовинному дворянському роду Молоствових, що мали татарське коріння. За нащадка цієї відомої родини – Володимира Германовича Молоствова (1859 – 1918) й вийшла заміж Єлизавета Бер, дочка статського радника, члена Казанської судової палати В.Б.Бера.

 

Маючи за плечима добротний багаж домашньої освіти та добре знання іноземних мов – французької, німецької, англійської та італійської, Єлизавета Володимирівна продовжила навчання за кордоном – у Франції та Італії. По поверненню працювала викладачем недільної жіночої школи в Нижньому Новгороді. А згодом поступила на Бестужевські курси в Петербурзі.

 

Невгамовна жага до знань та осмислення свого призначення в житті привели Молоствову до знайомства з Л.М.Толстим. Згодом між ними зав’язалися теплі дружні стосунки і Єлизавета Володимирівна стала бажаним гостем в Ясній Поляні. Під впливом Толстого вона захопилась вивченням російського сектанства і написала декілька досліджень, опублікованих у 1909 – 1914 рр. В 1910 році Молоствова була обрана членом Російського географічного товариства.

 

Після 1917 року вона була призначена охоронцем бібліотеки та архіву, які зберігалися в Довгій Поляні. Після трагічної загибелі чоловіка в 1918 р. Єлизавета Володимирівна жила в родовому маєтку Молоствових разом зі своїм братом Борисом Бером (1871 – 1921), поетом та талановитим перекладачем. На жаль, його життя обірвалося доволі рано на п’ятидесятирічному рубежі. Всі матеріали, що стосувалися життя та творчості брата, вона ретельно збирала та зберігала.

 

У 1920 році під час націоналізації, коли садиба та маєток Молоствових, став надбанням держави, Єлизавета Володимирівна опікувалася садибним господарством у Довгій Поляні. Короткий термін вона навіть головувала довгополянським радгоспом. В 30-х рр. за її посередництвом там розмістився Будинок творчості та відпочинку письменників. Молоствова вела активну науково-дослідницьку діяльність з питань вивчення флори Казанської губернії, організувала в селі краєзнавчу секцію. Товариство археології, історії та етнографії при Казанському університеті обрало її своїм почесним членом.

 

Займалася вона й літературною діяльністю. Досліджувала творчість Л.М.Толстого та І.С.Тургенєва. Вона відредагувала та склала коментарі до 42 тому ювілейного зібрання творів Л.М.Толстого. Померла Єлизавета Володимирівна 1 серпня 1936 р. на 63 році життя. Всі численні архівні матеріали, у тім числі й листи учасників Першої Світової війни, зібрані нею, та свою бібліотеку ще за життя вона передала науковим закладам. До складу бібліотеки Є.В.Молоствової входили, в основному, видання гуманітарного профілю – з питань богослів’я, філософії, соціальних наук тощо.

 

Ось так, один з примірників її власного зібрання крізь терени часу опинився в нашій книгозбірні та заставив знову перегорнути трагічні сторінки історії не тільки життя окремих особистостей, а й життя країни в цілому.