Книжкові мініатюри Середньовіччя
Книга – не лише носій інформації. Багато давніх книг є справжніми зразками мистецтва завдяки майстерно виготовленим палітуркам і вишуканому художньому оформленню – книжковим мініатюрам. Що ж означає це поняття – «книжкова мініатюра»? Це зроблені від руки малюнки, кольорові ілюстрації гуашшю, клейовими або акварельними фарбами в рукописних книгах, а також художньо-декоративні елементи цих книг – ініціальні літери, заставки, кінцівки.
У даній статті ми розглянемо лише один період розвитку книжкової мініатюри – Середньовіччя. Адже саме середньовічна мініатюра, на відміну від античної, виокремилась в самостійну і об’ємну галузь образотворчого мистецтва, здійснила помітну еволюцію в межах багатьох національних і релігійних художніх шкіл, і залишила велику кількість безцінних пам’яток. Мистецтво західноєвропейської книжкової мініатюри пройшло декілька етапів розвитку:
І. Ілюстрації Меровінзького періоду (V – перша половина VІІІ ст.), в яких домінував спрощений стиль.
ІІ. Період великих орнаментально-декоративних ініціалів і сторінок-килимів у ірландській книзі (VІІІ-ІХ ст.).
ІІІ. Мініатюри часів Каролінзького відродження (VІІІ-ІХ ст.).
ІV. Ілюстрації періоду правління імператорів Оттонської династії (Х-ХІ ст.), для яких характерне поєднання умовно схематичного і монументального стилів.
V. Алегоричні мініатюри так званого романського стилю (ХІІ-ХІІІ ст.).
VІ. Мініатюри готичної доби (ХІІІ-ХІV ст.), які в подальшому дали відчутний вплив при встановленні ранніх форм європейського станкового мистецтва.
Значний підйом книжкового мистецтва раннього Середньовіччя пов'язаний із Каролінзьким відродженням, яке у галузі книжної справи і літератури проявилося у вивченні античних авторів, збиранні і переписуванні їх рукописів. У мініатюрах даного періоду простежується тенденція до об’ємного зображення фігур і простору, чимало ілюстрацій виконуються у вільній художній манері.
Основними орнаментальними мотивами романського стилю були геометричні фігури (коло і його частини, квадрати, меандри, стрічки). Часто вони поєднувалися з умовними рослинними формами, стилізованим листям аканта, пальметками і квітковими розетками. Зооморфні мотиви, які органічно впліталися в рослинний і геометричний орнамент, також мали умовний характер.
У готичному декорі перевага надавалася лапчастому і зубчастому листю (клен, виноград, плющ, шипшина), також характерні мотиви колючих рослин (терен, реп’ях). З ХІV століття поля рукописів починають декоруватися зображеннями реалістично змальованих комах – метеликів, жуків, бабок. Сюжети мініатюр стали передаватися більш правдоподібно. Фігури набули жвавості і особливої грації завдяки характерному S-подібному готичному вигину.
Головною рисою мініатюр церковних книг була канонічність зображень. Зовнішність священних персонажів, композиція біблійних епізодів повторювалися без суттєвих змін як на іконі, так і в мініатюрі. Це давало змогу безпомилково впізнавати канонічні образи чи певні сюжети історій Святого Письма.
У дореволюційному фонді нашого відділу є дуже цікаві журнали під назвою «Мир искусства». Один з його випусків (№6 за 1904 рік) повністю присвячений середньовічній мініатюрі. Переглянути ілюстрації журналу ви зможете в кінці статті, а зараз ми хочемо більш детально розглянути публікацію П. Ніколаєва «Средневековая поэзия в миниатюрах», яка розміщена на сторінках журналу «Мир искусства». На думку дослідника, мініатюра є втіленням казки у живописі: «В миниатюрах нет ничего холодного, теплого, скользкого, прозрачного, далекого или извилистого; в них нет дождя, дробимого ветром, лучей сверкающих в волнах, гибких стеблей, качающихся под тяжестью птички с мягкой, беловатой грудкой. Но стаи золотистых облачков, поднимающихся в просветлении безграничных горизонтов, являются вещими, золотистыми птицами, поющими сердечную сказку, но все цветы – райскими цветами, полными легендарным запахом, все деревца – тоненькими и нежными, как принцессы, всякая лягушка – обращенной королевой или злой колдуньей, всякий камушек – талисманом».
Об’єктом дослідження П. Ніколаєва були середньовічні мініатюри світської літератури – лицарські романи та наукові праці. Після підйому мистецтва у ХІІ-ХІІІ ст. у Європі настає час декадансу і манірної вишуканості. Великі мрії Середньовіччя зникли з хрестовими походами, а нові ідеї ще не прийшли на зміну. Європейські народи переймалися проблемами створення міцних держав, вищі класи жили пережитками минулого. Перевага матеріального над духовним не сприяла зародженню високих ідей. Залишок духовної енергії був занадто малим, аби втілитися в серйозне і велике прагнення, а тому він зміг проявитися в грі, забавці, фантастиці. У реальній дійсності це втілилося в небувало розкішному, безглуздо сміливому і авантюрному житті вищих класів, а в мистецтві – у лицарських романах і мініатюрах. У своїх ілюстраціях художники-мініатори змальовували образ досконалого лицаря, який наділений не лише сміливістю і вмінням боротися, а й володів витонченими світськими манерами.
Другим джерелом, з якого черпало свої сюжети середньовічна мініатюра, була наука. Адже фантастичність – одна з головних рис науки цього періоду. XIII століття було добою великих метафізиків, а XV століття – добою алхіміків. У ті часи людський розум хвилювало і непокоїло багато невідомого, яке вчені намагалися пояснити завдяки своїй уяві. Тому й не дивно, що єдинороги, дракони й інші фантастичні звірі і птахи знаходили місце в середньовічних зоологіях, а люди з собачими головами зображені в книгах з історії.
«Средневековые миниатюры – это сказки; вот их значение и вот разгадка их очарования», - так підсумовує своє дослідження П. Ніколаєв. Проте фантастичні мотиви середньовічної мініатюри – лише один з аспектів вивчення питання художнього оформлення рукописної книги. Запрошуємо усіх, хто цікавиться мистецтвом середньовічної мініатюри, до відділу рідкісних і цінних видань. У нас ви знайдете чимало корисної інформації з даної теми.
Джерела:
1. Большаков М. Декор и орнамент в книге. – Москва: Книга, 1990. – 158 с.
2. Герчук Ю. История графики и искусства книги. – Москва: Аспект Пресс, 2000. – 320 с.
3. Книговедение: энциклопедический словарь. – Москва: Сов. Энциклопедия, 1982. – 664 с.
4. Николаев П. Средневековая поэзия в миниатюрах // Мир искусства. – 1904. - №6. – С. 121-127
5. Овчінніков В. Історія книги: еволюція книжкової структури. – Львів: Світ, 2005. – 420 с.
